Креативне мислення школярів на уроках української
мови та літератури
Найголовніше завдання виховання
та навчання – пробудити в дитині
жагу до пізнання. Всебічний розвиток особистості – мета сучасної педагогічної
науки. Особливу роль у цьому процесі
відіграють уроки української мови та літератури.
В основу креативної педагогіки покладені
евристичні методи навчання та пошукова діяльність учнів. Об’єктами пізнавальної
діяльності є не тільки проблеми і завдання, але й індивідуальний потенціал
учнів. Креативна педагогіка – це сукупність теорії, методів, методології пошуку
принциповол нових рішень, яка розглядається як предмет, що забезпечує виховання
творчої особистості.
Мета креативної педагогіки:
¾навчання техніки
інтелектуальної роботи;
¾формування особистих творчих
якостей;
¾підвищення мотивації
навчання.
Навчання має бути спрямоване на розкриття
внутрішніх ресурсів особистості учня, виявлення вже закладених в ньому
потенційних можливостей. Саме креативність творчого учня (і вчителя ) дає змогу постійно шукати і
знаходити «вихід із наявної ситуації, долати її, будувати для себе нову з
опорою на знання, способи дії, що містить індивідуальний досвід» (І.С.Якиманська ).
Розвиток творчих здібностей учня – важлива і
необхідна складова сучасного педагогічного процесу. А це вже творчість, яка є і
природним обдаруванням, і наполегливою працею, й інтелектом, і моральними
якостями.
Основний показник дитячих обдарувань – їх
креативність, тобто здатність учня до творчого виконання поставлених перед ним
завдань. Чимало вчених поділяють цю думку. О.Яковлева розуміє креативність як
здатність породжувати оригінальні ідеї, відмовлятися від стереотипних способів
мислення. У працях окремих психологів знаходимо тотожне трактування понять
«творча особистість» і «креативна особистість».
Саме
тому дослідженнями фахівців у галузі обдарованості та креативності доведено, що
під час розробки нових технологій розвитку обдарованої особистості слід
враховувати: природні обдарування дитини, роль педагогів у навчанні таких
дітей, вимоги до їх знань і потреби суспільства. Сучасні освітні технології
пропонують чимало методик щодо розвитку творчого потенціалу школярів. Але
головним для кожного вчителя є , на мою думку, прагнення виявляти й розвивати
творчі здібності своїх вихованців.
Запровадження у роботі вчителя різних форм і методів пробуджує у дітей
бажання працювати й творити. Загальновідомим є твердження, що виховати творчу
особистість може здебільшого талановитий наставник. Саме вчитель-словесник має
захопити учнів прагненням творити, виховати любов до слова, вчити бачити все,
що нас оточує, по-своєму вміти передати враження й бачення у власних творчих
розробках. Учитель повинен уміти враховувати індивідуальність школяра, шукати
шляхи співробітництва, що сприятимуть розвитку особистості дитини, прагнення
виразитись через творчість.
Психологи трактують творчість як вищий рівень логічного мислення, що є
поштовхом до створення матеріальних і духовних цінностей. Найвище досягнення
педагога – виховання індивіда, який володіє високим рівнем знань, має потяг до
нового, оригінального. Розвинені навички креативного мислення дозволяють
майбутньому громадянинові осмислено діяти в ситуації життєвого вибору,ставити
перед собою мету і творчо підходити до її досягнення.
Кожен учитель повинен побачити обдарування дитини, виробити особистий
підхід у підборі форм і методів педагогічної діяльності, спрямованих на пошук і
розвиток творчих здібностей школярів. Варто знати, що в кожній дитині природою
закладено певний творчий потенціал. Завдання педагога – навчити учнів постійно
прагнути творчого зростання й самовдосконалення. На виконання цього потрібно
спрямовувати і роботу з обдарованими дітьми, структура і методи якої
допомагають розвинути і вдосконалити природні нахили та обдарування, а також
систематизувати використання стилів і методів педагогічної праці, які
сприятимуть розвитку творчості кожного вихованця.
Щоб мислити творчо, учні
потребують цікавої теми. Тому стратегії креативного мислення варто
застосовувати на уроках мови і літератури, а особливо на уроках розвитку
мовлення. Письмові роботи є потужним симулом для розвитку творчості. Цей вид
діяльності включає: мислення, аргументування пошуку шляхів розв’язання проблем,
розмірковування, творче самовираження, нестандартне вирішення. Виявлення і
розвиток творчих здібностей перш за все відбувається, звичайно, на уроках мови
та літератури, під час яких дитину навчають бачити прекрасне, тонко сприймати
навколишній світ, правильно і образно висловлювати думки. Уроки літератури
дають вчителеві можливість використовувати чимало форм роботи творчого характеру,
щоб активізувати уяву і збагатити словниковий запас школярів. Уже з перших
уроків літератури у 5 класі варто пропонувати учням скласти казку, загадку,
закінчити розповідь.
Ефективним є прийом «усного малювання», коли учням пропонується описати
героя твору, почуте чи побачене. Творчість виявляється і в процесі усного
переказування. Вміння виділити головне, сприймати твір як єдине ціле – ознака
добре розвиненого логічного й творчого мислення. Креативне мислення є
інструментом для розвитку мовленнєвих знань, умінь і навичок. Коли учні
інтерактивно працюють з будь-якою інформацією, вони вчаться мислити, тренують
творче мислення, не помічаючи, що їхнім інструментом є саме мова. Набуті
навички вони використовують для розвитку власного творчого потенціалу: чим
більше вони знають і вміють, тим легше їм створювати власні творчі продукти.
Значну роль відіграють нетрадиційні, розвивальні завдання:
¾ спостереження над
мовою твору;
¾ складання
словників;
¾ виділення та
пояснення метафор, порівнянь;
¾ самостійний вибір
теми творчої роботи;
¾ висловлення власних
спостережень, припущень;
¾ порівняльні
характеристики героїв;
¾ аналіз
літературного твору крізь призму сучасності;
¾ написання поетичних
творів тощо.
Виконання таких видів роботи розвивають творчий потенціал кожного
учня. Ефективними у цьому напрямку є
уроки-диспути, уроки-подорожі, уроки-конкурси, уроки-телепередачі, уроки
розвитку зв’язного мовлення, позакласного читання та літератури рідного краю.
Чому
більшість учнів не любить писати твори? Теми часто не враховують зацікавленості
учнів. Крім того, чи не єдиним читачем творчих робіт є вчитель, який дає оцінку
переважно техніці письма. Автор твору ( учень) починає ставитись до цього виду
діяльності на уроці як до вправи, а не як до засобу передавання важливих думок.
Тому урокам розвитку зв’язного мовлення потрібно приділяти особливу увагу. Тут
є можливість застосовувати і колективні, і індивідуальні завдання, а також
різні форми кооперативної діяльності на уроці ( робота в парах, трійках, малих
і великих групах).
Ефективним видом творчих завдань, що сприяють розвитку мовлення та
креативного мислення, стало написання сенканів. Ці короткі міні-твори подекуди
нагадують афоризми. Доцільно використовувати цей вид творчих робіт на
будь-якому етапі уроку. З допомогою сенканів діти вчаться стисло й образно
висловити своє бачення того чи іншого
предмета чи явища. Будова цієї роботи така:
¾ назва предмета чи
явища;
¾ слова-означення,
які найповніше характеризують назване;
¾ його основні дії;
¾ ставлення автора до
описуваного предмета чи явища;
¾ слово-синонім.
Зазвичай цей вид роботи охоче виконують усі учні, особливо ті, хто не
любить великих висловлювань на ту чи іншу тему. Приклади учнівських сенканів є
переконливим доказом цього.
Розвитку
дитячої креативності сприяють різнорівневі домашні завдання та вправи з мови
і літератури, н-д, виконати вправи на
вибір, скласти вправу самостійно, написати вірш, міні-твір тощо. Такі завдання допомагають реалізувати творчий
потенціал школярів, підвищують інтерес до вивчення предмета.
Психологи стверджують, що найприроднішим видом діяльності є гра.
Прикладом ігрової методики, що розвивають дитячу креативність, полегшує
всебічний огляд теми, є «кубування». На заздалегідь виготовленому кубику на кожному
його боці написана вказівка:
►Опишіть це.
►На що це схоже?
►Чим це відріняється?
►Про що це змушує думати?
►З чого це складено?
►Це добре чи погано?
З
метою навчити учнів вільно мислити на задану тему можна використовувати
«Гронування» як одну із методик розвитку креативного мислення. Цей вид роботи
може стати заохоченням до процесу письма учнів, які не люблять писати, і
допоможе дітям зрозуміти поняття і зв’язки, які вони інколи не можуть
усвідомити, працюючи за традиційними формами навчання.цей вид діяльності, що
базується на асоціаціях, краще проводити у невеликих групах. Послідовність роботи така:
¾ називається слово або
фраза;
¾ записуються слова чи фрази,
які спадають на думку з обраної теми;
¾ встановлюються зв’язки між
поняттями.
Для
успішного виконання гронування як активної форми вивчення нового матеріалу
варто записувати все, що спаде на думку, не дискутувати, вичерпати всі ідеї, встановити
якомога більше зв’язків. Учитель повинен строго регламентувати час і , що
важливо, також працювати, складаючи своє
«гроно», або приєднатися до групи.. протягом вивчення теми можна доповнювати
«асоціативний кущ» новими поняттями, встановлюючи нові зв’язки.
Проте
діяльність вчителя-словесника не обмежується лише навчанням. Розвитку
креативності учнів сприяє також і позакласна робота. Метою організації
позакласних заходів є виховання гармонійної творчої особистості, що здатна
відчути красу художнього слова і відобразити свій неповторний внутрішній
світ у літературній діяльності.
Отже,
вчителеві важливо вміти мотивувати творчість школярів, пробуджувати в них
бажання діяти нешаблонно, оригінально, цікаво, стимулювати учнів до творчого
здобуття знань.
Вчені
стверджують, що творчими й обдарованими є майже всі діти, що починають
навчання. У розвитку їх здібностей надзвичайно важливим є вміння педагога
творчо підійти до розв’язання проблеми, прагнення до вдосконалення відомих і
розробки нових методів, прийомів і форм навчально-виховної взаємодії з учнями,
включення їх до активної самостійної дослідницької діяльності. Оволодіваючи
сучасними педагогічними технологіями, вчитель-словесник може навчити учнів не
тільки любити рідну мову й володіти її багатством, а й виховати у кожного з них
потребу мислити нестандартно, творчо, пробудити бажання творити красу за
допомогою слова і власної креативності.
Література:
1. Куцевол О. Портрет творчого
вчителя літератури// Дивослово.¾2007.¾№1.
2. Омельчук С. Формування
мовленнєво-комунікативних умінь на синтаксичній основі // Дивослово.¾2004.¾№№ 6,8.
3. Пентилюк М. Наукові засади
комунікативної спрямованості у навчанні рідної мови // Укр. мова та літ. в школі.¾1999.¾№3.
4. Рудницька О. Нетрадиційні
завдання з української мови. 5-9 класи.¾Тернопіль, 2007.
5. Синиця І. З чого починається
педагогічна майстерність.¾К., 1972.
6. Степанишин Б. Викладання
української літератури в школі: Методичний посібник для вчителя.¾К., 1995.
Сила молитви за Андреєм Шептицьким
«Молитва – це життя з Богом
кожної хвилини»
«Ті ж, що на
Господа уповають, відновлюють сили, немов орел, здіймають крила, біжать, не
знають утоми, ідуть уперед, не знемагають» Ісаї 44, 31.
«Це була свята
людина, - людина, повна благодаті Духа Святого. Це був етнарх українського
народу. Батько нації, батько нашого народу. Він був Божим пророком свого часу,
дух, думка, молитва якого вийшли далеко поза рамки того історичного періоду, в
якому він служив Богові і людям».
Глава УГКЦ Блажен. Святослав Шевчук
«Господь
молитвою хоче тебе спасти…» Саме такими словами митрополит Андрей Шептицький
звертався до своєї пастви. Пройшло багато часу, та в рік, який УГКЦ проголосила
роком великого Митрополита, ці слова звучать як ніколи актуально!
Молитва – це
непереможна зброя, якою християнин може побороти зло. Вона допомагає долати
труднощі, наповнює серце спокоєм і миром, зміцнює у вірі і додає сили у
боротьбі. Святий Дух спонукає нас «чувати і молитися» (Мт. 26,41), щоб
протидіяти спокусам. За допомогою молитви ми можемо поспілкуватися з Богом,
розповісти про свої тривоги, подякувати за отримані ласки.
Перед сучасною
людиною постає невимовно велика кількість спокус, викликів, виборів тощо. Щоб усе це перейти і сміливо крокувати
тернистою дорогою спасіння, треба молитися. Як вдосконалитись у молитві, яку
силу має молитва, як обрати місце і час молитви??? На ці та інші питання
допоможе нам знайти м-т Андрей Шептицький.
Його ім’я вже
давно стало символом української Церкви, символом духовності нації, символом
національного та духовного єднання народу. Для кожного українця це незвичайна
харизматична постать – святий приклад для наслідування. Адже його заповіти –
вчення справжньої віри та любові до ближнього, свідомого християнства й
національного патріотизму, заповіти на всі віки, на всі прийдешні покоління.
Свій шлях обрав
свідомо. Прагнув скромним пастирем-ченцем служити Богові та людям. Та Господеві
цього було замало, вимагав від нього ще ви значніших і масштабніших діянь, ще
ревнішого служіння, бо знав, що він здатен на більше. Господь вказав йому
тернистий, звивистий шлях, поклавши на його плечі важку ношу, і він поніс її,
благословенний та смиренний, з великої любові до свого народу, з усвідомленням
великої відповідальності перед його теперішнім та майбуттям.
Духовне
зростання його було визначним і дуже швидким – від монаха до митрополита. на
привітання вірних і духовенства Митрополит схвильовано відповів, що тільки
велика любов до свого народу спонукала його взяти цю важку ношу.
Любов до молитви
А.Шептицький викохав ще змалку. Його мати, Софія Шептицька, зазначає, що в
дитинстві Роман вирізнявся сумирною вдачею, любов’ю до молитви, до якої вмів
пробудити любов серед оточення. «Вервиця
– це було його перше апостолування в родині; чи він намовляв своїх братів, чи
навчав, чи може вони самі йшли за його прикладом, не знаю, але без будь-якого
мого впливу за деякий час я побачила, що кожний з них має завжди вервицю в
кишені, що молиться на ній і що засипляє з нею, обмотаною довкола ручки! Пишу
про це, що я бачила і як цю річ зрозуміла».
Він був
служителем, ревнителем та великим шанувальником Істини і саме це допомогло йому
вистояти у такий нелегкий період історії
нашої Вітчизни.
В часи першої
окупації Галичини радянським військами Митрополит видає ряд пастирських
послань: до духовенства, до монахів і монахинь. Також пише звернення до
української молоді, де просить їх бути правдивими християнами, до
жінок-матерів, які мусять подбати про те, щоб виховували своїх дітей у
християнському дусі, навчаючи їх правд святої віри. Закликав усіх християн
виявляти свою любов до ворогів та
безбожників, молитися за їхнє прозріння і спасіння. Видає окреме звернення до
дяків ввести по усіх церквах загальний народний спів, бо ж хто співає, той
молиться двічі.
На початку XX ст. м-т
А.Шептицький писав про те, що часто Віру сприймають як вишиванку, яку потрібно
одягнути з нагоди неділі чи свята, а потім акуратно зняти й сховати до
наступного разу. Сьогодні також часто віру сприймають, як добру, давню народну
традицію. Тому апостол Павло вкотре застерігає про те, щоб не вірити наосліп, а
пам’ятати, Хто є основою нашої віри, щоб знову нагадати, що Той, у Кого віримо,
- Живий. «Жива віра в короткому часі
стає для християнина, що її держиться, ціннішою, ніж золото та срібло» Вона
стає такою солодкою і стільки дає розради та щастя, що учень Христовий життя
готов віддати, щоб не стратити ЇЇ»
«Головна мета
мого життя – єднання церков, єднання людей, дітей Божих…»,─ так висловлювався
митрополит. Він писав десятки послань, листів до родин, щоб разом молились. Це
була традиція у здорових християнських сім’ях. «Нехай ціла родина: батько,
мати, діти – спільно щодня відмовляють молитви, якщо можливо, то ранком і у
вечір, перед і після обіду, а коли це тяжко, то бодай у вечір. Спільна молитва
має більшу силу, ніж молитва кожного зокрема. Не лише тому, що тут один за
другого моляться,один другому випрошує ласки з неба, але ще й тому, що Ісус
Христос обіцяв особливішим способом бути з тими, що лучаться в Його Імені»,─
закликав Андрей Шептицький. «Спільна молитва родини має ще й через те велике
значення, і особливішим способом приносить Божу ласку, що вона є спільним актом
віри, спільним визнанням науки Ісуса Христа… Спільна молитва принесе Вам, Милі
Брати, не одну користь у житті». І далі цю думку продовжує так: «Де християнська
родина кожного дня ранком і ввечір молиться до Господа Бога, то хоч би часом і
прийшло між ними до якоїсь сварки чи незгоди, то спільна молитва все
направить».
У християнській
вірі особливим обов’язком віруючих є молитва. Тому і митрополит Шептицький, як
Пастир духовного стада, займається цією темою спеціально. Він хоче поглибити
значення молитви, наблизити її до віруючих, помогти їм у науці молитви. З цього
огляду м-т не може обмежитись тільки до молитви як обов’язку. Погляньмо, від
чого виходить м-т Андрей у своїх роздумах про молитву.
Перш за все
молитва – як основна потреба в житті людини, як у порядку природному, так і
надприродному. Розум людини і воля, як і інші властивості душі, підказують їй
спрямовуватись до свого Сотворителя.
Саме таке спрямування людської душі на свого Сотворителя становить природну
підставу для молитви. Господь Бог сотворив людину, яка за природою своєю є
«єством потребуючим молитви і склонним до молитви».
Пізнання Бога як
найвищої мети людського існування, буде називатися молитвою. Саме ця молитва
стає своєрідним зв’язком між сотворінням і Сотворителем, між людиною і Богом.
З цих роздумів
випливає, що молитва є не тільки релігійним обов’язком. Вона є основною
потребою людського існування, потребою, необхідною для повної самореалізації
людини. Правда про людину становить підставу для багатьох закликів Святого
Письма до молитви, а в цьому – і до безнастанної молитви.
Слуга Божий
Андрей, зосереджуючи свої роздуми на молитві, старається дати відповідь на
питання: чим є молитва у своїй суті. Для цього він використовує вже відомі
вислови Отців Церкви. З цього огляду м-т
акцентує різні сторони молитви. Один раз – підкреслює в молитві аспект
піднесення людського розуму і серця до Бога, другий – широко розвиває розуміння
молитви в аспекті прохання.
У Новому Завіті
є опис оздоровлення недужої жінки через доторкання Христових риз. Саме цим
євангельським образом послужився м-т для висловлення правди, що молитва у своїй
суті є таким «доторканням». А «доторкання» Божої природи тільки через Божі
чесноти: акти віри, надії і любові.
Хоча внаслідок
первородного гріха в людині ослабла
здатність до молитви, але, з огляду на дар спасіння, молитва стала ще більш
потрібною. Саме в процесі здобутті цього спасіння митрополит бачить
необхідність молитви. Для виконання добрих справ потрібна молитва, бо «без
молитви не можемо здолати ніякого доброго діла». Без молитви «неможливо по-християнськи
жити ані спастися».
Доволі часто в
митрополита Шептицького зустрічаються такі вислови і твердження. Що « в молитві
маємо ключ до всіх скарбів неба і певний непомильний спосіб їх набути». Мало того, він додає, що молитва є також
ключем і до всіх скарбів цього світу,
тобто до всього, що є найціннішим і найкращим. Оскільки вагомість молитви така
велика, виникає питання, як користуватися молитвою. Із цим питанням тісно
пов’язана також і заохота до молитви. Численні спонуки до молитви зустрічаються
у Святому Письмі, а зокрема у Новому Завіті. Це постійне запрошування до
молитви ще більше посилюється обітницею самого Ісуса Христа вислухати її.
Чому для молитви
людині потрібно стільки заохочень і обітниць. Без сумніву, причиною такої
ненормальності є ослаблення людської природи через первородний гріх, бо хоч і
тепер спасенна, вимагає, на думку Шептицького, «довгої і усильної праці».
Молитва «Отче
наш», вимовлена самим Ісусом Христом, ні на хвилину не перестала бути молитвою
самого Бога. Саме тому ця молитва має безмірну силу. Більше того, слова цієї
молитви мають у собі спасительну силу. Такий погляд митрополита на Господню
молитву схиляє його бачити в молитві «Отче наш» святу установу молитви.
Окреслюючи молитву, митрополит говорить, що вона «не є чимось іншим, як
висловом перед Богом наших бажань». Шептицький вказує на її глибину і
повчальність, саме ця молитва вчить людей молитись. Кожне слово Христової
молитви має сотворительну силу.
Велику роль у
навчанні митрополита молитві виконує святе Письмо. Воно є як постійною
заохотою, так і вчителем чеснот. Молитва представляється як справжня дорога до
святості – до досконалого здійснення любові Бога і любові ближнього.
Велику увагу
митрополит Андрей Шептицький приділяє молитвам за рідний край. «Не потоком
шумних і галасливих фраз, а тихою, невтомною працею любіть Україну!» Саме
завдяки єднанню людини з Богом у
Пресвятій Євхаристії будуть послані усі небесні ласки для тих, хто щиро
просить. «Але коли в Причасті сам Ісус
Христос приходить до нас, коли з любові до нас приносить у жертву Своє життя,
то хіба вже трудно сумніватись, що він усе дасть, нічого не відмовить, лише те,
про що просимо, було ь для нас корисне і потрібне для вічного спасення».
Митрополит
Шептицький понад все ставив цінність людського життя, шанував будь-яке віро
сповідування, любив кожну націю. Ризикуючи життям, жив за принципом Христа і,
як Він, готовий був дати себе розіп’яти за свій народ.
Будучи при
смерті, митрополит сказав останні слова своїм братам: «Наша Церква буде
знищена, розгромлена більшовиками. Але держіться, не відступайте від віри, від
Святої Католицької Церкви. Вона буде гарнішою, величавішою від давньої та буде
обнімати цілий наш народ. Україна звільниться від свого упадку та стане
державою могутньою, з’єднаною, величавою, яка буде дорівнюватися другим високо
розвиненим державам. Мир, добробут, щастя, висока культура, взаємна любов і
згода будуть панувати в ній. Все те буде, як кажу, тільки треба молитися, щоби
Господь Бог і Мати Божа опікувалися завжди нашим бідним, замученим народом,
який стільки витерпів, щоб ця опіка тривала вічно!..»
Пізнаючи житіє і
діяльність Великого Митрополита, немов відкриваєш для себе якийсь дорогоцінний
скарб. І в якусь мить відчуваєш, що багатієш. Багатієш у вірі, багатієш у
правді, багатієш у духовності. Хочеться за прикладом Його прийти до Бога,
служити своєму народові й жити для нього. Хочеться за прикладом Його бути
просто справжнім, свідомим християнином.
Отже, можна
сміливо твердити, що у світлі писань про молитву слуга Божий Андрей Шептицький
є справжнім мужем молитви і зразковою моделлю святості для наших часів.
Література:
1.
Андрей Шептицький. Твори.
Рим, 1978.
2.
Йосиф Улицький. «Вчення митрополита Андрея Шептицького
про молитву».
Молитва Андрея
Шептицького за Україну
Просимо Тебе, Царю Небесний, Духу правди, любові і
справедливості, до Тебе підіймається наша молитва. Зігрій і просвіти наші уми і
серця, показуй нам правильну дорогу в нашій праці для добра свого народу,
благослови наш труд, і подай нам братню єдність у всіх наших зусиллях для щастя
нашої Вітчизни й народу та для нового розквіту Христової церкви в Україні. Амінь
Молитва за всяке
прошення
О мій Боже! З глибини моєї душі віддаю поклін Твоїй
безмежній величі. Дякую Тобі за ласки і дари, що ними Ти наділив Твого вірного
слугу Митрополита Андрея Шептицького. Поршу Тебе, вділи мені у Твоєму
Батьківському Милосерді ласку, про яку Тебе покірно молю. Амінь.
Дорогий
наш Боже! Ми віримо, що Ти любиш і піклуєшся нами, що Ти не залишив нас і
кожного часу готовий прийти на допомогу. Ти бачиш, Господи, всю складність
ситуації, в якій ми знаходимося. Просимо Тебе,допоможи нам, втруться в історію
нашого народу і зміни на краще його майбутнє. Ми довіряємо і покладаємося на
Тебе, бо ніхто, крім Тебе, не може нас захистити. Віджени злі сили, які нас
мучать, зупини агресію, насилля і війну, не допусти кровопролиття та іншого зла
на нашій землі. Заради страждань і смерті Свого Сина, Ісуса Христа,заради
величезної кількості мучеників землі української збережи нас, Батьку
Милосердний. Дай мудрість нашим керівникам, підтримку інших держав, покаяння і
Твій Святий Страх окупантам, мужність, любов, витривалість, милосердя і мир
всім українцям. Зішли Духа Твого Святого на наш народ і Силою Його любові
здобудь перемогу над злом на прославу Свого Святого Імені.
Твоє
Слово каже, що приготовлений кінь на день бою, але перемога від Господа. Так, наша перемога в Тобі і не нашою силою та
міццю, а тільки Духом Твоїм Святим ми здобудемо мир і спокій на нашій землі. Ми
прославляємо Тебе, Боже Всемогутній і Добрий, бо коли Ти за нас, то хто проти
нас. Господи, воюй за Твій народ, і нехай це буде не наша, а Твоя війна. Піди
попереду нас, як Ти ішов попереду Мойсея супроти Єгипту, супроводжуй нас вдень
і вночі, бережи нас у твоїй великій ласці.
Маріє, Матінко наша Небесна, почуй голос
дітей Твоїх, які просять Тебе про допомогу і випроси у Свого Сина для нас мирне життя і
християнське майбутнє.
Календарно-тематичне планування з української мови 8 кла сhttps://drive.google.com/open?id=0B4gB1Dr8hgqCeVBlSmZ3TVpnd1E
Календарно-тематичне планування з української літератури 8 клас
https://drive.google.com/open?id=0B4gB1Dr8hgqCaHdyT2JHWllNMGs
Календарно-тематичне планування з української мови 8 кла сhttps://drive.google.com/open?id=0B4gB1Dr8hgqCeVBlSmZ3TVpnd1E
Календарно-тематичне планування з української літератури 8 клас
https://drive.google.com/open?id=0B4gB1Dr8hgqCaHdyT2JHWllNMGs
Немає коментарів:
Дописати коментар