26 листопада, в День пам’яті жертв Голодомору,   кожен українець має запалити свічку в пам'ять загиблим. В 1932-1933 роках ХХ століття в Україні від голодної смерті загинуло приблизно 10 млн. чоловік. Давайте запалимо хоч 10 млн. свічок, яких потребує від нас історія і наша пам'ять, однак чи набереться така кількість в Україні?

Я вважаю, що набереться, але не на кожному підвіконні буде горіти свічка в пам'ять, бо Україна розділилась на тих, хто бажає пам'ятати, і на тих, хто пам'ятає, але не хотів би пам'ятати. «Сумно, що світове співтовариство не знає усього з подій 1932-1933 років, але ще більш прикро, що сама нація не хоче про це знати». Кількість запалених свічок буде свідчити про розуміння суспільством важливості поваги своєї історії. Можливо зараз їх буде обмаль, але крок за кроком ми наблизимося до того моменту, коли зможемо шанувати не тільки загиблих під час Голодомору, але й зможемо співчувати іншим народам в їхніх трагедіях.

Захист проекту "Перлини фразеології", присвячений Дню рідної мови ( учні 6 класу )

 Учитель..  Одним із найважливіших джерел збагачення мовлення є фразеологізми.Вміння 

дотепним, гострим словом охарактеризувати явище, дію чи предмет, розрядити обстановку завжди вирізняли українців з-поміж інших націй.  «Народ скаже – як зав’яже»,— мудро підмічено в одному з прислів’їв.

Цікавою пошуковою роботою займалися учні 6 класу під час вивчення теми «Фразеологія»

https://drive.google.com/open?id=0B4gB1Dr8hgqCbDF2d1R3LVpILWM

Сторінками творів мудрого вчителя

https://drive.google.com/open?id=0B4gB1Dr8hgqCMXI2eWRrUXdCTXc

З досвіду роботи

З досвіду роботи вчителя української мови та літератури

Бучми Ольги Михайлівни

  Г.Сковорода вважає: « Лише той Учитель, хто живе так, як навчає».  Я твердо переконана в цій істині. Бо справжній учитель, навчаючи, і сам повинен жити інтенсивним духовним життям, все більш розкриватися в своїх суто людських якостях, своїм власним прикладом утверджувати ті ідеали, які хотілося б прищепити своїм учням, бути зразком поведінки.

  Моє педагогічне кредо: «Постійно шукати, вимагати, вдосконалюватись – це єдиний шлях учительської натхненної праці». Педагог-філолог повинен вводити учнів у світ почуттів і добрих справ, запалювати радістю і внутрішнім світлом. Крім цього, він повинен бути з дітьми відвертим; виховувати їх чесними, вольовими, справжніми громадянами. А для цього потрібно володіти багатими знаннями. Тому займаюсь самоосвітою.

   Проблема, над якою я працюю, пов’язана з нестандартними формами роботи на уроках мови та літератури – «Використання інноваційних методів навчання на уроках української мови та літератури».

   Готуючись до уроків, враховую не тільки своєрідність класного колективу, але й психологію, потенціальні можливості кожного учня. Намагаюсь зробити кожен урок цікавим, особливим, не схожим на попередній. Постійно працюю над підвищенням ефективності уроків.  З    цією метою впроваджую різні методи і форми, які активізують пізнавальну діяльність учнів на уроках: метод ланцюжка, незакінченого речення, літературного диктанту, гронування тощо;  ігрові форми:  «Чарівна скринька», «Сніжна куля», «Доміно», «Запитання в подарунок», «Розмалюй моє речення», «Ми – поети», « Детективи», «Хто швидше?»,  «Хто більше?», «Конструктор», «Знайди сусіда» тощо;  різні види диктантів:  словниковий, словниковий творчий, «німий», вибірковий, пояснювальний.  На уроках мови практикую такі типи: урок-казка,  урок-екскурсія, уроки-КВК;  на уроках літератури:  урок-дослідження, урок-спостереження, урок-подорож, уроки-знайомства із творчістю.  Проводити такі уроки нелегко, бо вони потребують належної підготовки  і вчителя, і самих учнів, адже дітям потрібен час для проведення дослідницької роботи за завданням вчителя ( н-д, уроки-дослідження, уроки літератури рідного краю чи позакласного читання).

   Не відмовляюсь і від традиційних форм уроку. Вважаю, що найкращі результати можна отримати лише шляхом гармонійного поєднання традиції та інновації.

  Важливим етапом кожного уроку, на мою думку, є своєрідний, нестандартний початок, який має відразу привернути увагу учнів. Емоційна мова вчителя  викликає естетичне задоволення і зацікавлення темою ( читання поезії, інсценізації, вступне слово вчителя, цікаві новинки в області мови, пояснення висловів відомих педагогів чи майстрів поетичного слова, «малювання» усне, учнівські твори-мініатюри).

   Для кращої активізації пізнавальної діяльності учнів використовую роздатковий матеріал.

   У своїй практиці застосовую методику взаємних запитань під час вивчення нової теми, мовні спостереження-роздуми з висновками, складання схем, сенканів, пошукову роботу випереджального характеру, ситуативні завдання;  використовую наочний матеріал, схеми-алгоритми під час вивчення тем з української мови, методичні розробки інших вчителів. На уроках літератури проводжу творчі хвилинки – написання творів-мініатюр ( «Пісня в моєму житті», «Яка краса врятує світ?», « Краса душі» тощо).

   Намагаюся також зацікавити учнів цікавим мовним матеріалом, тобто після кожної вивченої теми використовую мовні загадки, ребуси, кросворди. Це дає можливість уникати одноманітності, зацікавлює учнів, які починають логічно мислити.

   На узагальнюючих уроках з мови і літератури застосовую прийом гри як природну потребу дитини.

  Під час проведення позакласних заходів використовую  теж нестандартні форми:  година спілкування, монологи життя, літературні композиції, літературно-музичні композиції, вікторини, стіннівки. 

   Працюю над вдосконаленням умінь проектної роботи.

   Звичайно, вчителеві потрібно багато працювати, продумувати різні методи, щоб уроки були цікавими і змістовними. Тому й надалі звертатиму увагу на збагачення учнів лінгвістичними знаннями та розвивати їхнє логічне мислення, будити ініціативу. Тому що кожен урок повинен розвивати дітей інтелектуально.